Відкриття меморіальних дошок
23 квітня, на території Сквирського академічного ліцею №3 відбулося урочисте відкриття меморіальних дошок Кучинському Івану та Масло Дмитру – учням ліцею, учасникам російсько-української війни, які героїчно загинули, захищаючи рідну землю.
Кучинський Іван Ігорович народився 11 вересня 2005 р. у м. Сквира Київської області. У рідному місті промайнуло його щасливе безтурботне дитинство, навчання у загальноосвітній школі №3 імені Петра Тисьменецького.
Після закінчення школи в 2022 році почав здобувати вищу освіту у Львівському національному університеті ветеринарної медицини та біотехнологій ім. Степана Ґжицького, на факультеті харчових технологій та біотехнології за спеціальностю «Біотехнології та біоінженерія».
Ще навіть не закінчивши Університет, Ваня змінив своє спокійне студентське життя зі звичного на воєнне. «Він хотів захищати Україну!» – це було свідоме і виважене його рішення.
Проходив службу на посаді солдат, водій оператор 1 відділення розвідувальних безпілотних комплексів взводу безпілотних комплексів спеціального призначення танкового батальйону 12 бригади СпП «Азов» Національної Гвардії України з 6 липня 2024 року.
12.11.2024 внаслідок обстрілу Іван отримав осколкові поранення, більша частина тіла зазнала опіків, попав у госпіталь у Дніпрі. І, на жаль, 19 листопада, серце молодого юнака перестало битися. Мужньому Герою назавжди 19.
У загиблого захисника залишилися батьки, брат та молодша сестра.
Масло Дмитро Русланович народився 06 вересня 2004 року в місті Сквира і тут промайнули його щасливі мирні роки.
У 2019 році закінчив 9 класів Сквирської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №3 імені Петра Тисьменецького. Потім навчання у Білоцерківському аграрному університеті за спеціальністю «Ветеринарна медицина».
25.092023 року був призваний на військову службу за контрактом до 18 Навчального центру міста Старичі.
У жовтні 2023 року Дмитро був направлений на навчання у Францію, де отримав Сертифікат військового досягнення «Про початкову підготовку бійця».
Потім проходив службу на посаді стрільця-санітара 3 штурмового відділення 2 штурмового взводу 1 штурмової роти 2 штурмового батальйону військової частини А 4638.
Вірний Військовій присязі, захищаючи територіальну цілісність та державний суверенітет України, Дмитро загинув 21 березня 2024 року біля населеного пункту Орлівка Донецької області.
Вони мали мрії, плани, родини, які любили їх і чекали. Але коли Батьківщина покликала, вони не відступили. Вони стали щитом, прикриваючи нас від ворога, віддаючи найдорожче – своє життя.
Їхні імена назавжди закарбовані в нашій пам’яті, у стінах рідної школи, у серцях близьких і друзів. Вони були не просто солдатами – вони були синами, братами, друзями, людьми з добрими серцями та чистими помислами.
Кожен наш новий день – це їхній подвиг, їхня боротьба, їхня перемога.
Світла пам’ять Дмитру та Івану . Герої не вмирають. Вони живуть у наших серцях. Вічна слава!
